Блог-помічник для батьків 

ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: 50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА

Пропонуємо вам простих 50 фраз, які вселять у вашу дитину віру в себе, повагу до вас та впевненість у власних силах. Насправді цей список необмежений та може доповнюватися Вашими варіантами. 

Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте. Дитячий та сімейний психолог Катерина Кес уклала список фраз, які сприяють утвердженню дитини.

Покажіть дитині, що вірите в неї:

«Я тобі довіряю».
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед - і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим - і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:

«Що ти думаєш про це?»
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:

«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:

«Ого! Кімната чиста!»
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

Змалюйте свої відчуття:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

Коментарі:

Криза трьох років

Особливості кризи трирічного віку

Криза трирічного віку - це період «відділення» дитини від дорослого. Можна навіть назвати цей період часом становлення особистості дитини. Це, безумовно, важкий час для батьків, бо у цей період дитина може стати начебто некерованою, дуже примхливою, гостро конфліктувати з близькими. Але від того, як батьки поведуть себе, багато в чому буде залежати, яким виросте їхня дитина: пасивною або активною, наполегливою і незалежною або боязкою і невпевненою у собі. Особливо сильно криза 3 років проявляється в сім'ях, де дитина єдина.

Криза трьох років може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 - 4 роки. В окремих дітей вона є яскраво вираженою, в інших, навпаки, криза починається і завершується непомітно.

Головний зміст кожної вікової кризи - це формування новоутворень, тобто виникнення нового типу стосунків дитини з дорослими, зміна одного виду діяльності іншим. Для кризи трьох років, згідно з дослідженнями учених і психологів, найважливішим новоутворенням є виникнення нового відчуття «Я» та «Я сам». За перші три роки свого життя маленька людина освоюється у навколишньому світі, звикає до нього і виявляє себе як самостійна психічна істота. У цьому віці настає момент, коли дитина ніби узагальнює весь досвід свого раннього дитинства, і на основі реальних досягнень у дитини складається власне ставлення до себе, з'являються нові характерні риси. До цього віку все частіше ми можемо чути від дитини займенник «я» замість власного імені, коли вона говорить про себе. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину зі своїми бажаннями й собливостями, отже, з'являється нова форма самосвідомості. Правда, усвідомлення «Я» трирічного карапуза ще відрізняється від нашого. Воно орієнтоване не всередину себе, а зовні: оцінка свого досягнення і зіставлення її з оцінкою тих, хто його оточує. Усвідомлювати своє «Я» малюк починає під впливом зростаючої практичної самостійності. Саме тому «Я» дитини так тісно пов'язане з поняттям «Я сам. Дитина вже випробовує свої сили, перевіряє спроможності. Вона утверджує себе, і це сприяє появі дитячої самолюбності - найважливішого стимулу до саморозвитку і самовдосконалення. Кожен з батьків і вихователь, напевно, не раз стикався із ситуацією, коли швидше й зручніше було зробити щось за дитину: одягнути її, нагодувати, відвести в потрібне місце. До якогось віку це проходило «безкарно», але з трьох років збільшена самостійність може досягти тієї межі, коли малюку просто життєво необхідно випробовувати, робити все це самому. При цьому дитині важливо, щоб дорослі серйозно ставилися до її самостійності. І якщо дитина не відчуває, що на неї зважають та шанують її думку і бажання, вона починає протестувати. Зазвичай давати трирічному малюку право на повну самостійність аж ніяк неможливо: адже, вже багато що освоївши для свого віку, малюк ще не повністю усвідомлює свої можливості, не вміє висловлювати думки, планувати. Стосунки дитини з батьками повинні увійти до якісно нового русла і бути засновані на повазі та терпінні батьків. Намагаючись одним словом описати те найважливіше, що набуває дитина унаслідок кризи трьох років, можна його назвати гордістю за досягнення. Це є цілком новим комплексом поведінки, в основі якої лежить ставлення до дійсності, до дорослого, що склалося у дитини упродовж раннього дитинства, обумовлене власними досягненнями.

Суть нового поведінкового комплексу полягає ось у чому: по-перше, дитина починає прагнути до досягнення результату своєї діяльності настирливо, целеспрямовано, незважаючи на складнощі та невдачі, що зустрічаються. По-друге, з'являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність. По-третє, в цьому віці з'являється загострене почуття власної гідності - підвищена образливість, несподівані емоційні спалахи, чутливість щодо визнання досягнень батьками, бабусями й іншими значущими і важливими в житті малюка людьми.

Симптоми кризи 3-річного віку

Криза 3-річного віку характерізується наявністю певних симптомів. Психологи визначили декілька основних ознак, що сигналізують про наявність у дитини саме кризи трирічного віку.

• Упертість.

У кризовий період - це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу та просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, вона буде твердити: "Не піду", навіть якщо їй хочеться їсти.

Батьки, прагнучи виховати слухняну дитину, намагаються їй "піддати", наказують її, тиснуть на малюка. Така поведінка - далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє "Я".

• Негативізм.

Проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, вона діє так, як їй хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі вона йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з'являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.

Іноді негативізм дитини виглядає смішно: вона настільки сильно висловлює свою незгоду, що, показуючи на собаку, каже: "не собака", або ще щось подібне в цьому дусі.

• Норовистість.

Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й проти звичайних дії,і проти існуючого укладу. Протестує вона проти прийнятих правил, не погоджується виконуватити зуби, митися).

• Свавілля.

Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у дитини не вистачить умінь або сил їх виконати.

Дуже часто дитині забороняють робити основну масу операцій - цього робити не варто, нехай малюк переконається сам, що це йому ще не під силу.

• Знецінення.

Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлювала прихильність і любов до батьків, близьких людей, а сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими і лайливими словами. Улюблені іграшки їй теж перестають подобатися, вона їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.

У період кризи поведінка малюка непередбачувана, імпульсивна і направлена в основному негативно. Дитина - це маленький руйнівник, який всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.

Що робити батькам у період кризи 3 років

Дозволити дитині діяти самостійно, але контролювати. Причому контролювати потрібно не стільки дії самого малюка, скільки простір навколо нього. Ваша дитина хоче пролізти під столом? Нехай, тільки підставте руку, щоб вона не вдарилася. Хоче від вас відбігти - прослідкуйте, щоб вона не зникла з очей. Хоче їсти сама ложкою - нехай, простежте тільки, щоб поруч не було ножа. Подібне ставлення до дитини дозволить їй відчувати себе впевнено.

Часто спроби дитини бути самостійною дуже нервують батьків, простіше і швидше самим одягнути, нагодувати і умити. Але якщо ви не дозволите їй робити це зараз, то в майбутньому не нарікайте, що ваша дитина ледача і несамостійна.

Роздратування дорослих цілком природньо, це почуття можна зрозуміти. Адже, насправді дитина ще дуже небагато може зробити сама, вона незграбна, у неї багато чого не виходить. До того ж вона непослідовна у своїй поведінці: з одного боку, наполягає на своєму, з іншого - виявляється абсолютно безпорадною перед найпростішим завданням. Але ви повинні ставитися до цього спокійно, так як, відчувши ваше роздратування, дитина може випробувати почуття сорому від своєї недолугості і відмовитися від спроб бути самостійною. Нехай зробить так, як уміє, і не забудьте її похвалити! Абсолютно неприпустимі глузування й іронія. У такій ситуації дитина може вирішити, що краще залишатися маленькою і залежною, у всякому разі, маленьких і безпомічних не лають.

Коментарі: 

innachemerys08@ukr.net 

В моєї дитини криза почалася в 2 роки 4 місяці. Це нормально?

- Доброго дня, так, звичайно. Ваша дитина розвивається трішки швидше на свій вік, тому так трапилося.

Діти і гаджети: добре чи погано?

Сьогодні неможливо уявити наше життя без гаджетів. Віртуальний світ заманює у свої тенета і дітей, і дорослих, позбавляючи при цьому реальних подій, емоцій і спілкування.

Починаючи чи не з пелюшок сучасні діти активно користуються смартфонами, планшетами та комп'ютерами. Звичайно, з одного боку, це непогано: різні розвиваючі ігри та головоломки для малюків можуть позитивно впливати на дітей, але фахівці все-таки рекомендують обмежувати час користування гаджетами для дітей. Та й деякі батьки починають розуміти, що неконтрольоване використання дітьми таких пристроїв, не завжди йде на користь.

Щоб забезпечити дитині гармонійний розвиток і не позбавляти можливості використання гаджетів, варто пам'ятати певні принципи.

1. Здатність до соціалізації.

У віці від 0 до 2 років мозок дитини збільшується в три рази. Голос батьків, їх дотик, спільні ігри можуть допомогти дитині сформуватися саме таким чином, щоб потім встановлювати нормальні емоційні зв'язки з іншими людьми.

Але у малюків, які вже в такому малому віці мають доступ до гаджетів, постійно дивляться мультфільми, все трохи інакше. Їх нервова система починає гірше розвиватися, це погано впливає на концентрацію уваги і сприйняття оточуючих людей.

Коли вони дорослішають, їм стає важче побудувати нормальні гармонійні відносини з оточуючими людьми.

2. Залежність та істерики.

Одним натисканням на кнопку дитина може отримати бажане. Але технології не можуть навчити дитину поміркованості. Якщо у дитини з'являється прихильність до чого-небудь, вона починає плакати і злитися, коли у неї це намагаються забрати. Але якщо ваш малюк починає істерику з приводу гаджета, не поспішайте знову давати йому планшет тільки заради того, щоб заспокоїти. Це не вирішить проблему, а лише посилить її.

Краще постарайтеся заспокоїти дитину добрим словом і розрадити його обіцянкою сходити погуляти або якою-небудь цікавою історією.

3. Порушення сну та психічні розлади.

Доведено, що використання електронних пристроїв у вечірній час несприятливо впливає на якість сну і погано позначається на емоційному і фізичному стані на наступний день.

Нервова система людини відпочиває в період 21.00-1:00. Однак багато підлітків нехтують цим відпочинком, замінюючи його на більш захоплююче проведення часу. І, на жаль, менш корисне.

За твердженням експертів, чим більше часу діти проводять за планшетами і гаджетами, тим вищий ризик розвитку у них дитячої депресії, тривожності, відсутність прихильності до батьків і рідних братів і сестер. Також може розвинутися синдром дефіциту уваги, психози і з'явитися проблеми з поведінкою і послухом.

4. Вплив на навчання й успішність.

На думку багатьох дослідників, смартфони, планшети та інші гаджети негативно позначаються на здатності дітей до навчання, тому що постійно відволікають їх увагу та роблять їх розсіяними.

Крім іншого, відео- і онлайн-ігри здатні загальмувати творчу уяву дитини. І не варто лякатися того, що дитині, можливо, зараз нудно. Якщо йому нудно - значить, є привід щось придумати. Саме так у дітей розвивається здатність творчо мислити.

5. Фізична активність.

Деякі експерти навіть стверджують, що діти XXI століття стануть першим поколінням, яке не зможе пережити своїх батьків через проблеми, пов'язані з ожирінням.

Звичка сидіти в інтернеті або грати на планшеті безпосередньо пов'язана з загрозою появи зайвої ваги і навіть виникнення ожиріння. Адже найчастіше, граючи, спілкуючись або просто проводячи час онлайн, ми не тільки не рухаємося, але при цьому ще й щось жуємо. До ризику набрати зайву вагу в такому випадку піддаються не тільки дорослі, а й діти.

6. Соціальна тривожність і непристосованість.

Величезний потік інформації, часом зайвої і шкідливої, навіть дорослу людину може зробити нервовим і неспокійним. Що ж тоді говорити про дітей, які ще менш стійкі до різних хвилювань? Хтось щось написав в соцмережі, можливо, якось сказав щось образливе чи принизив, і все - їх дитячий спокій порушений.

Адже набагато легше написати, ніж сказати в обличчя, а значить, збільшується і ймовірність виникнення подібних ситуацій, які є величезним стресом для підлітків. В результаті вони можуть замкнутися і зовсім перестати спілкуватися в реальному житті з реальними людьми.

Для корисного і безпечного використання гаджетів дітьми:

• встановіть часові обмеження;
• більше проводьте часу з дітьми (живе спілкування, прогулянки, ігри тощо);
• створіть вдома «вільну зону», у якій заборонено користуватися гаджетами;
• приділяйте більше уваги корисним додаткам;
• покажіть особистий приклад, проводячи мінімум часу за комп'ютером.

Коментарі:

ВИСНОВОК

Не важливо, на якому види дитячого садка ти зупинишся, якщо твоя дитина з радістю біжить туди вранці, вона мало хворіє. Якщо ти помічаєш нові навички та вміння у малюка, у нього є там друзі, він став самостійнішим і відповідальнішим, то ти зробила правильний вибір!

Коментарі: